With a little help from my friends

20

Відома соціальна мережа. Починається: «Допоможемо Ані Пупкиной! Їй 10 місяців, у неї вада серця, треба зібрати 100 000 рублів». От цікаво мені, куди батьки дивилися? Не можеш утримувати дитину — не народжуй, благо діагностику на ранніх термінах вагітності ніхто не відміняв. І потім, сто тисяч — це багато? Візьми кредит, заклади комп’ютер, з допомогою якого ти побираешься в мережі. Рис усіх раздери, звідки стільки інфантилізму і небажання вирішувати свої проблеми самим? Може, мені теж вийти з простягнутою рукою, щоб на нову квартиру подали, тільки в центрі, неодмінно з паркінгом, менше п’яти кімнат не пропонувати?

Жебрати і плакати стало модно. У великих магазинах люди набирають покупок на кілька тисяч і клянчать дисконтну картку вартістю в 200 рублів. Здоровенний хлопець з пляшкою вельми недешевого пива в руці просить на жетон у метро: у нього, бачте, грошей немає. Ще один лоб просить цигарку. Купити він не може, а працювати йому колись: вчиться він, бачте, аж на вечірньому. Інший молодий чолов’яга просить грошей, бо їсти хочеться. Теж студент-вечірники. Запропонував на роботу влаштувати з графіком, що дозволяє поєднувати працю з навчанням. З якою швидкістю він випарувався…

Що ж з нами коїться? Коли ж ми навчимося самі відповідати за свої вчинки і жити за свій рахунок, а не на подачки добрих дядьків і тьоть, які, до речі, не багатшими нас (а якщо і багатше, то свої гроші вони заробили, а не вициганили)? Невже працювати і жити за коштами люди розучилися?