Жабці всі віки покірні

27

У стільникових компаніях влітку нудно. Народу мало, сиджу в закутку залу, воркую з дівчиною — співробітником банку. На ресепшне, який із закутка не бачити, касирка за діджея: Білан там, Тіматі, «Ранетки» всякі.

Раптом на весь зал ка-а-ак закричить той самий «дрин-дын-дын-дын» богомерзкого Crazy Frog на мопеді!

— Аня, вимкни цього сраного жабеня! Я терпіти цю зелену створіння не можу!
— Вибачте… — тремтячий голос за п’ятдесят. — Це мій телефон, я вимкну…