Дим-машина

11

Перегляд фільму, якого я чекала півроку, не вдався. У щільно заповненому залі переді мною сиділа дівчина, яка раніше могла витерпіти дві години без куріння, а з появою електронних сигарет вирішила, що й дві години — це забагато. Протягом усього перегляду переді мною був не тільки екран кінотеатру, але і хмара диму — нічим не пахне, але вельми утрудняє перегляд. Так-так, дівчина не переривалася на пару перекурів. Вона диміла безперервно, мабуть, насолоджуючись тим, що «тепер можна». На моє прохання «загасити» електронну сигарету послідувала відповідь:

— Тобі пахне? Ні? Тоді тебе е$#т?

Виходить, тепер ми будемо не тільки нюхати дим на зупинках транспорту і просто йдучи по вулиці, але і насолоджуватися такою димовою завісою в приміщеннях просто тому, що «раз не пахне, значить, можна»? Курці, ви, здавалося б, не могли ще більше задолбать, але вам вдалося.