Не віддам, і не просіть

100

Доброго дня! Почну з місця в кар’єр: я жаднюга, і мені ні краплі за це не соромно.

А тепер передісторія: декому з моїх родичів доводиться часто їздити по роботі за кордон, причому не в туристичні місця. І мені звідти періодично привозять невеликі подарунки. То яку-небудь незвичайної форми посудину, то майку з принтом дослідницького космічного зонда, то якийсь заморський горіх, то прикраса… І ось одного разу хтось із опинилися в гостях людей, запитавши про історію якоїсь дива, вислуховує з захопленим виглядом, а потім видає: «Вау, кльово, а подаруй мені?! Та навіщо вона тобі потрібна взагалі, не жмоться!»

Товариші, я просто фигею з такої постановки питання. Чому я маю комусь віддавати спеціально для мене притащенные з краю світла, спеціально для мене вибрані штуки? Чому ці дивні люди думають, що ці речі мені не потрібні і не дороги? Звідки взагалі виникають думки, що можна щось собі забрати з будинку, який вас просто запросили в гості або навіть ви просто без запрошення притащились з кимось з моїх знайомих? Мені ось батько сережки з діамантами нещодавно подарував їх вам теж з собою загорнути?

Загалом, нікому нічого не віддам, усе моє, все мені! Пора вже переймати західну культуру і спілкуватися з людьми тільки у всяких кафешках, а в свій будинок-фортеця нікого не впускати.