Стрибуни-мовчуни

39

Маленька, але має місце бути задолбашка. Жахливо набридли люди-стрибуни. Причому стрибають вони не в автобус і не по вулицях, як можна було б подумати — вони стрибають у друзі певною синьою соцмережі з буквою «У» на логотипі.

У мене не дуже багато друзів, але досить близьких знайомих для активного спілкування, а спілкуватися по мережі я люблю, хоч і інтроверт. Сторінка моя цілком собі дає уявлення про моїх інтересах — хіба що на аватарці не моя фотографія, але це виправляється альбомами.

Вже не знаю, що їх приваблює, але до мене в друзі регулярно просяться люди — в основному хлопці, хоча іноді трапляються й дівчата. Приблизно в п’яти відсотках випадків я Екшн сно знаю цю людину і тоді спокійно я його додаю. Ще десять відсотків пише в коментарі до заявки, чого вони чекають. Іншим же, всім без винятку, хто кидає заявку без розпізнавальних знаків, я відправляю питання: «Чим зобов’язана інтересу до моєї персони?»

І ти-ши-на.

Добре, якщо один з десятка відповість на це питання. Решта — куди вони діваються? Навіщо було проситися в друзі? Дивитися у мене нічого, це легко зрозуміти по сторінці — я вже більше року не дивлюся новини і не роблю репости, так що щось нове там з’являється в кращому випадку раз в пару місяців. Спілкуватися вони, судячи з усього, не хочуть. У чому тоді прикол стрибнути — і тут же втекти?