Мстити, так по-крупному

22

Не можу не поділитися радістю — сьогодні мене спробував задолбать покупець!

Дві або три тижні тому я, нахабна дівчина-касир, відмовилася продати хлопчині банку пива. Постійні перевірки, драконівські штрафи і пара звільнень привчили нас з колегами питати паспорт при найменшому сумніві і, якщо не показують, ввічливо відмовляти. Природно, людям це не подобається, вони бурчать, хамлять, випрошують, скандалять… Мій невдалий клієнт примудрився зробити все це відразу (йому не допомогло, зате мені запам’ятався), а сьогодні вранці він прийшов мстити і мстя його була страшна.

Взяв він знову одну банку дешевого пива (37,90), гордо сунув мені в обличчя документ (треба ж, і правда 19…), а потім витягнув з сумки здоровий такий кульок з монетами, по 10 копійок.

— На, тримай, спеціально для тебе збирав, — заявив хлопець, кинув мені мішечок на касу і стоїть, посміхається.

Покупці, які стояли за ним, невдоволено забурчали і вирушили пробиватися до колег, а я, намагаючись посміхатися ввічливо, а не знущально, зателефонувала старшому касиру:

— Льон, мені тут принесли мішок 10-копійчаних, запитай у дівчат, кому розмін потрібен. Так, звичайно, розкласти по 50 штук, як зазвичай. Буде 7 партій. Ага, можеш прийти, помилуватися, — і, поклавши трубку, я почала перераховувати монети.

Вже не знаю, чого чекав цей юнак. Що мене злякає дрібниця? Що мені буде ліньки її вважати? Що не буде куди її подіти? Що я втрачу тих клієнтів, які періодично підходили, оцінювали ситуацію і йшли далі? Ха, ха і ще раз ха. Наївний хлопчик просто подарував мені кілька хвилин відпочинку від доволі важкої фізичної роботи, забезпечив магазин розміном (всі мішечки у мене розхапали протягом двох годин) і підняв настрій всьому колективу. Сам він, зрозуміло, весь цей час просто стояв і чекав, коли я відберу рівне 379 монеток і віддам йому пиво. Намагався позловтішатися, але заткнувся, коли я пригрозила, що зараз зіб’юсь і почну спочатку. Пішов незадоволений.

І наостанок — трохи інформації для всіх клієнтів. Касир вважає дрібниця тільки в трьох випадках — безпосередньо під час розрахунку з покупцем, при перевірці каси (планової або при підозрі на помилку) і, в деяких магазинах, здаючи виручку в кінці дня. Якщо у касира є хоч крапля розуму, він прямо при вас розкладе принесену гору заліза по пакетиках і ощасливить ними колег, або не буде чіпати до вечора і спокійно здасть у вигляді «7 меш. по 50 шт. + залишилося».

Задолбать нормального касира цим методом складно, а от наших старших касових працівників — дуже навіть реально. Якщо виручка вважається в головній касі, вони Екшн сно будуть змушені випатрати всі мішечки і перебрати незліченні багатства вручну. Тому ми не любимо, коли ви приносите ваші кульки під вечір — від них вже не позбудешся, доведеться здавати «наверх», вибачатися, мовляв, не винувата я, він сам прийшов, і, звичайно, чути у відповідь тяжке зітхання: «Блін, як ці ваші клієнти задовбали…»