Кепочці боляче

4

Я мама трирічної дочки, філолог і журналіст. Ввічлива і тактовна, наскільки це можливо в спілкуванні з іншими батьками (матерів). Матусі і татусі малолітніх нащадків! Якщо не на своєму прикладі, так хоча б на прикладі інших навчіть своїх дітей основам ввічливості.

Моя дочка гиперактивна. Загравшись, може зачепити-штовхнути. Вона вибачиться. Запитає: «Тобі не боляче?» Одними з перших після слів «мами» і «тата» сталі «вибачте», «дякую», «будь ласка», «прости». У дитячому варіанті вимови, звичайно. Невже так важко навчити своє чадо цим прекрасним словами? Або хоча б пояснити їх значення. Або реакцію в разі вживання таких слів іншими людьми.

Дуже неприємно не тільки мені чути і червоніти, як п’ятирічний карапуз на слова вибачення маленької дівчинки кричить: «Ти ох#$ла? Щас як въ#бу!» А всього-то злетіла кепочка…