Мінус половина

36

Доброго дня! Мене звуть Микита, мені 35, і я… ні, не алкоголік. Я холостяк. Все своє свідоме та самостійне життя я провів поза традиційних навколосімейних відносин. Є багато делікатних аспектів такого стилю життя, починаючи від звинувачень у гомосексуалізмі шепотом за спиною, частіше з вуст потенційних, але невдалих наречених, і закінчуючи постійним повчальним тоном від батьків і родичів. Благо для мене це дрібниці, я не про це. У моєму віці досить складно мати в своєму колі спілкування тільки самотніх вовків і вовчиць. Колеги, друзі, рідня — практично всі так чи інакше осіли і завели сім’ї. Я, власне, і проти нічого не маю, але, чорт вас дері, як же ви задовбали!

Дорогий колего, я можу залишитися на корпоративі хоч до завтра — мене вдома не чекає ні дитина, ні дружина. А ще мене вдома не чекає гаряча вечеря, немає там соскучившихся по мені людей. Є кішка, якій з появою автоматичної годівниці моя присутність або відсутність стало фіолетово. Згадай про це, а не ний протяжно своє «тобі добре», сподіваючись на підтримку. Це мені не треба йти додому, а не тобі.

Дружина мого хорошого друга, я прекрасно розумію, що твій чоловік, як не дивно, твій чоловік. Я про це йому періодично нагадую. Однак думати за дорослого самостійного людини я не буду, і якщо він побажав провести вечір в моїй компанії, значить, у вас в сім’ї щось розладналося і тут йому краще, ніж удома. Свої сімейні проблеми вирішуйте без мене. Я ні на кого не «надаю поганий вплив», благо школу ми все закінчили ще в минулому столітті.

Родичі, ваших стогонів про те, як мені добре, можна не турбуватися про дітей і жити в своє задоволення, разом з спробами переконати мене в тому, що мені «пора», я взагалі не розумію.

Люди, люди! Кожен вибирає свою долю: хтось виховує майбутнє покоління, хтось виховує себе, однак не варто виривати з мого життя одні лише плюси і вивертати їх у своє виправдання. У вас є багато того, що у мене немає і не буде, але аж надто вам хочеться і рибку з’їсти…