Quod licet Jovi non licet bovi

24

Мене, як учня, задовбали окрема категорія вчителів. Вони завжди праві, навіть якщо п’ять хвилин тому говорили абсолютно протилежне. І коли намагаєшся вказати їм на це, починається десятихвилинна лекція на тему: «Я розумний, а ти — сопля». Крім цього, вони завжди говорять, що прекрасно знають, як і що треба робити, але коли ти знаходиш інший спосіб, тут же починається з’ясування всіх моїх знань з даного предмету, починаючи від перших класів, закінчуючи якимись захмарними вершинами, які тільки на останньому курсі інституту викладають.

Вже чую поради, по типу: «Йдіть до директора усім класом». Пробували. Відповідь була проста — це ви не хочете вчитися. На другу і третю спробу — те ж саме. Намагалися винести це на батьківські збори. Вже не знаю, як там батьки переконували педагогів, але вчителі нам так і не змінили. Більше того — вся вина знову на нас. Ми не хочемо йти на контакт. З іспитом з цього предмету (умовно — фізики) історія взагалі не вписується ні в які рамки. «Я буду працювати тільки з тим, і цим». При тому, що фізика потрібна половині класу.

І в довершення — не дай Бог (Сатана, боги Олімпу або кому ви там покланяетесь) тим «обраним» допустити хоч одну маленьку помилку або зрозуміти вчителі не так. Стандартний відповідь на це: «Рот закрий і слухай». Окрема тема, коли взагалі не зрозумів і намагаєшся попросити пояснити ще раз. Варіанта два — або відхід з кабінету, один Пушкін знає куди, або чергові голосіння на тему: «Які діти пішли ідіоти». У нас кілька людей вже спеціально на такі уроки не ходить. Відчуваю, що скоро приєднаюся до них, бо вивчаючи матеріал самостійно, я розумію куди більше, ніж на уроці.

Якщо хтось, читаючи це, впізнав себе, знайте — ви не просто задалбываете, ви псуєте учням успішність. І в один момент можете зламати їм все життя.