Затвор порву і діафрагму пооткрываю

36

Я фотограф. Ентузіаст, не профі. Знімаю для власного задоволення, начебто навіть непогано. Але як же мене дратують реагують на камеру мудаки на вулицях! Аж три типи.

Мудак цікавий. Тебе що, хвилює, що я знімаю? Що я там побачив? На фіга треба витріщатися на мене або на предмет мого інтересу? Що ти там сподіваєшся побачити? Ах так, ще ж можна зупинити і так продовжити роздивлятися. Ми ж у Ліберії, тут фотоапарат — це незвично.

Підвид мудака цікавого — мудак підозрілий. Треба не просто дивитися, а дивитися несхвально, проводжати поглядом, обертатися. Робиться все це так, як ніби на дворі 37-й, і вони намагаються вирішити, я за Сталіна чи проти.

Мудак прилипчивый. Звичайно, якщо хтось знімає, пройти повз просто неможливо. Обов’язково треба прокоментувати або запитати: а що ж, власне, привернуло людини з камерою? Можна ще поцікавитися, чи хороший фотоапарат. Я ж явно занудьгував — от з камерою ходжу, а не по клубах тусуюсь.

Особливий підвид — мудак-всезнайко. Якого дідька треба пропонувати мені зняти «ще ось це»? У мене є досвід і очі. Або задавати питання типу «а що тут гарного?» і починати сперечатися зі мною про сюжеті. Не подобається — купи собі камеру і фоткай «як треба». Тішить, що так періодично заносить дітей — ці-то точно Картьє-Брессоны всі поголовно.

Мудак незадоволений. «Не треба тут знімати! У нашому кафе (убогий шалман), торговому центрі, у дворі, на цій вулиці, в цю сторону знімати заборонено!» Б[email protected]! Ким заборонено, що буде, якщо я пошлю вас на хрін? Виходить мила бабуся: «А що це ви знімаєте мої квіти?!» Не рву їх, не топчу, не мочусь на них — знімаю… Мужики, откинувшиеся з зони, підозрюють мене у зв’язках з ФСБ. Пенсіонери і міліція — у наркоманії і крадіжці. З камерою — точно наркоман, а він ще й машини фотографує!

Громадяни, лагодите голову. Ви задовбали.