Приміська анізотропія

58

Всі чули відому загадку: «З точки А в точку У літак летить півтори години, з точки В В точку А — 90 хвилин. Чому?». Жовтнева залізниця (напрямок з Вітебського вокзалу) на неї відповіло. Квиток на електричку туди мені обходиться в 83 рубля, ідентичний назад — 98. Живу в передмісті, на роботу доводиться їздити на електричці. Все б нічого, та ось станція не найпопулярніша, хоча, за даними останнього перепису, живе тисяча осіб. Каса працює в літні місяці, поки є дачники. Восени закривається до весни.

Скринька відкривається просто. В касі квиток коштує 83 рубля. Якщо купувати у контролера в поїзді — 98. Якщо різницю в 15 рублів помножити на два (туди і назад), та на кількість робочих днів, виходить сумна сума. Порадите купувати проїзний? Вірно, та тільки у мене графік плаваючий: я перекладач. Можу тиждень просидіти вдома, а потім сім днів поспіль мотатися в місто. Пенсіонери та мами з дітьми теж не можуть з точністю до секунди узгодити час поїздки.

Народ, купує квитки в поїздах, а не на станції, купує їх від того місця, де їх застали контролери. Як наслідок — залізниця зазнає збитків. Але що робити тим, у кого чисто фізично немає можливості купити квиток в касі? Ні, ну я можу п’ять кілометрів взимку по снігу, о пів на сьому ранку пішки пробігтися до найближчої станції, що працює касою. Але ж переламані на льоду ноги ви мені точно лікувати не станете?