Чи є життя за парканом?

103

Жив був один маленький, але гордий… Ой, щось я не про те.

Коротше, житловий масив жив-був. На околиці, але недалеко від центру і метро. Хто бував в одному сибірському місті, той зрозуміє, як це може бути. Все було: дві школи, житлові будинки — хоч і хрущовки, але добротні, перших випусків, несучі стіни навіть перфоратор не бере. Як я вже згадав, було і метро в радіусі пішої доступності. Був навіть лісок, залишився за недогляд будівельників від тайги, що колись тут стояла. В цьому ліску мирно уживалися, так і зараз вживаються всі — і діти з батьками і без, і собаки різних порід з господарями, і навіть трошки гаражів.

І все було б добре, якби не вони. Паркани. Ось йде, нічого не підозрюючи громадянин на роботу. Тобто це в перспективі, а ось зараз конкретно він рухається у бік метро. Дорога за десятки років вивчена до міліметра, так що громадянин трохи витає в небесах, обдумуючи майбутній робочий день. І раптом раз — носом у паркан. Ні, в принципі зрозуміло, мода така. Але навіщо цей паркан в середині житлового масиву, та ще з одним в’їздом та непрацюючим шлагбаумом? Кого він зупинить? Чужий все одно не припаркується — заблукає на дальніх підступах і без паркану, злодіїв так не зупиниш, тим більше охоронців-то немає. Якби швидка — шлагбаум-то не працює. Чи вас так дратували діти з сусіднього будинку, бігають на вашу дитячий майданчик? Так ваші бігали до них, а в них майданчик краще. І колишньої дружби між вами та мешканцями ще неозаборенного будинку вже немає. Якось неприємно — через паркан. Але ось за те, що перегородили пішохідну доріжку, — полум’яне спасибі.

Далі — більше. Три паркану в ряд, без проміжків. Обходити можна, але довго. Але тут боротьба парканами частково програна — в кінці кінців, з’явилися хвіртки для проходу громадян.

Останньою краплею стала школа. Так, так — школа. Паркан навколо неї вже був, і немаленький, він вміщував стадіон, майданчик для всяких заходів і навіть зелену зону позаду школи. Той випадок, коли паркан, напевно, до місця, хоча жива огорожа була б краще. Але те, що сталося нещодавно, нас просто вбило. Школа розсунула свій паркан, перегородивши міжквартальний проїзд і захопивши більше половини газону від сусіднього будинку. Нещодавно побудований проїзд відразу став тупиковим — за нього нікуди не можна проїхати. Цікаво, що знака на з’їзді з магістралі — ні. Також заварили і хвіртку, через яку мешканці багатьох будинків ходили на роботу крізь паркан. Спасибі сусіднього паркану — він відсунувся метра на півтора, і тепер ціною зовсім невеликого гака пройти все ж можна, не влаштовуючи ігри в північно-західний прохід. Хто сказав — ходіть по центральній вулиці? Це де немає тротуарів, машини їздять, не запалюючи поворотників, зате не зменшуючи швидкості, і, щоб відчистити її від льоду, треба влаштувати скандал в КК? І яка впирається точно в середину довжелезного будинку, перекриває наш лісок із заходу? Ніхто так і не зрозумів — що це? І що це буде? Платний проїзд? Гаражі? Ми запитували. Навіть запрошували депутатів. Нуль.

Іноді у мене виникає відчуття, що ці нікому не потрібні паркани виникають самі собою, як якась павутина, прагнучи обплутати місто. Не задовбали. Страшно. Одного разу прокинуся — а кругом одні паркани…