Краса по-білоруськи

38

Я люблю білоруську косметику. Аж ніяк не тому, що вона дешева, просто мені підходить. Користуюся з давніх часів, ще коли мамина подруга з Мінська привозила нам купи зелених баночок з бальзамом для волосся. В моєму місті я знаю три спеціалізованих відділу, де її можна придбати. Один з них — за зупинку від мого будинку, решта — на іншому кінці міста.

Продавщиця з близького магазину просто вбиває. Побачивши, що я заходжу часто, вона стала нав’язуватися на діалог. Недавно піЕкшн шла і інтимним таким шепітком запитала:

— Дівчина, у вас що, грошей немає?

Я не обвішана діамантами, так і шуби з шиншили у мене немає, але на мені якісне пальто з натуральної замші, такі ж рукавички, дорога сумка. Загалом, на злиденну не тягну точно.

— Дівчина, цю косметику тітки за сорок беруть і бабки. Йшла б купувати «Буржуя».

Намагаюся втовкмачити, що декоратівку я здобуваю і подорожче «Буржуя», а всякі мильно-рыльные беру ці. Наступного разу приходжу — і з порога:

— Дівчина, ну що ви, студентка, чи що?
— Так, студентка. А що, їм сюди не можна?
— Ні, просто що ж ти таку дешевизну береш… Заміж вийди, чи що.

Так я заміжня, тіток! Тільки чоловік у мене не цікавиться, що і за яку ціну я купую, на відміну від вас. Подобається, користуюся, задоволена — ну і славно. Блін, на інший кінець міста тепер їздити за покупками, чи що? Навіщо ж відваджувати клієнтку, яка продукції набирає постійно мало не на ваш тижневий заробіток?